VISNYK.NET: Червоноградський вісник

31 січня 2003 року

 

5-РІЧНОМУ ХЛОПЧИКУ ЗАЛИШИЛОСЯ КІЛЬКА МІСЯЦІВ ЖИТТЯ...

Іванко народився семимісячним. Пологи були дуже важкими. Ніхто не вірив, що хлопчик виживе. Протягом двох годин після пологів до дитини не підійшов жоден лікар, семимісячному маляті не надавали медичної допомоги. Він просто лежав на великому лікарняному ліжку, загорнений у легке покривало. Як наслідок - страшна хвороба – менінгіт. Іванко вижив, але після менінгіту залишилося ускладнення – гідроцефалія (у народі - водянка). У голові в дитини скупчується рідина. Під час першої операції у рік і чотири місяці у Іванко з голови викачали три літри рідини. Поставили шунт – прилад, який відкачує рідину з голови в кишечник.

Пізніше було ще чотири операції. Щоразу заміняли шунт, говорячи батькам: “Готуйтеся”, маючи на увазі, що дитина може операцію не пережити. І ті готувалися. В якийсь момент батько не витримав: подав на розлучення, поїхав, відмовився від дитини. Залишився Іванко з мамою Марією Полторацькою, маминою шістнадцятирічною сестричкою, бабусею і дідусем у місті Остер Чернігівської області. Та й не місто це – назва одна. Туалет на вулиці, вода на вулиці, опалення – грубка.

Останню операцію робили в Києві в Інституті нейрохірургії. Маля шість годин пролежало на операційному столі. Після операції виявилося, що хлопчику влили заражену сифілісом кров. Але Господь милував, велика частина зараженої крові вилилася під час сильної післяопераційної кровотечі. Іванко не занедужав. Мати звернулася в суд, до депутатів, у прокуратуру. Їй тихо порадили не лізти на рожен. Жінка без чоловіка з хворою дитиною в чужому місті... звичайно, вона не стала наполягати.