VISNYK.NET: Червоноградський вісник

29 серпня 2003 року

 

 

''ЛЬВІВВУГІЛЛЯ'': ВЖЕ НЕ НА КОЛІНАХ, АЛЕ ЩЕ НЕ НА НОГАХ

 

Цьогоріч, мабуть, вперше за останнє десятиріччя шахтарі Львівсько-Волинського вугільного басейну своє професійне свято відзначатимуть з деяким оптимізмом. Адже реформування вугільної галузі, попри всі песимістичні прогнози, поволі приносить свої плоди. Уже ні в кого не повернеться язик сказати, що ДП "Львіввугілля" стоїть на колінах. Втім, ніхто поки що і не скаже, що підприємство вже міцно стоїть на ногах, радше підходить інше порівняння: воно заново вчиться ходити, подібне на старого пана, який щойно переніс інфаркт.

 

До реорганізації в державне підприємство вуглехолдинг фактично знаходився на межі банкрутства. Тільки сума "зарплатних" боргів сягнула далеко за 70 млн. гривень. Окрім того, існувала проблема невиплачених кредитів, заборгованостей з податкових платежів, тотальна відсутність коштів для вкладення у розвиток галузі. До того ж, у роботі була лише мінімальна кількість лав, а державна підтримка ніколи не надходила у повному обсязі. Як наслідок вищеперерахованого, 2002 року видобуток вугілля катастрофічно впав на 1 млн. тонн, тобто на 25 відсотків у порівнянні з минулими роками.

Після призначення генеральним директором реорганізованої вугільної компанії колишнього директора шахти "Червоноградська" "Віктора Шайтана, справа зрушилася з мертвого місця. Звичайно, наївно думати, що початок прогресу у "Львіввугіллі" пов'язаний винятково з новим призначенням - до цього спричинилася низка сприятливих факторів, в яких, щоправда, кадри вирішили якщо не все, то доволі багато.. Хронологічно історія позитивних змін у "Львіввугіллі" виглядає таким чином.

Новий "генерал" зумів досягти домовленості з профспілками, які зобов'язалися утримуватися від страйків, натомість адміністрація ДП пообіцяла регулярно виплачувати заробітну платню, а з четвертого кварталу 2003 року і частково гасити заборгованості - по 10% щомісяця. Останнє -за умови виконання плану, звичайно. І хоч як скептично не ставилися до цієї обіцянки всі, тим не менше підприємство свого слова дотримало - і з березня 2003 року всім трудовим колективам у складі ДП "Львіввугілля" виплачується поточна заробітна платня. А на шахтах "Великомостівська", "Бендюзька", "Межирічанська" та "Червоноградська", які успішно працювали в червні, того ж місяця вдалося навіть трохи погасити заборгованість.

У склад ДП після реорганізації увійшло 9 копалень. Подейкували про закриття кількох неперспективних шахт, але до цього поки що не дійшло. Підприємству вдалося відтермінувати закриття шахти "Бендюзька". За словами генерального директора "Львіввугілля", він проти завчасної ліквідації "неперспективних шахт", поки не створені нові робочі місця. І ще одне досягнення, про яке варто згадати, - отримання додаткового фінансування для перспективних шахт у розмірі 14 млн. грн., які цілком підуть на технічне оснащення лав і вибоїв. Ці кошти розподілено між перспективними шахтами "Межирічанською"(4 млн. грн.), "Лісовою"(3 млн.грн.), "Степовою" (7 млн.грн.).

Проблему технічного переоснащення шахт "Львіввугілля" частково допомагає вирішити і підписана угода про спільну діяльність з ВАТ "Укрінтеренерго" на суму 5,6 млн. грн. Це кошти на обладнання для лави № 422 шахти "Відродження" та лави №165 шахти "Лісова".

Видається, що фінансові ін'єкції можуть реально продовжити життя шахт. Так, за підрахунками фахівців, 100 млн. гривень капітальних вкладень на підняття Візейського пласту продовжать життя "Візейської" на два десятиліття. І, звичайно, у перспективу повного "одужання" вугільної галузі в регіоні особливо хочеться вірити, коли чуєш, що на місце "помираючих" прийдуть "новонароджені": у Жовківському районі планується закласти копальню "Любельську" №1 потужністю на 1,2 млн. тонн коксівного вугілля, також планується будівництво іще трьох копалень.

Отже, перспектива є. Тим більше, що в економічній схемі відповідності попиту збуту, перше навіть переважає друге. Сьогоднішні споживачі місцевого вугілля - "Західенерго", Бурштинська та Добротвірська електростанції забезпечуються продукцією "Львіввугілля" лише на 30% - 35% від загальної потреби і не проти збільшити цей показник за рахунок місцевого виробника. А "Західенерго" навіть погодився на 5%-не підвищення ціни на вугілля.

Звичайно, реформування вугільної галузі, як і одужання після інфаркту, - справа не одного дня. І якщо держава не зрадить проголошеному курсу підтримки вугільників, з'являється реальна підстава вірити, що часи занепаду залишилися позаду. Адже віра - це половина успіху, а друга його половина - в руках шахтарів, які своєю працею будують майбутнє галузі.

P.S. Дякуємо за допомогу у написанні статті головному редактору газети "Гірник" Володимирові ЗІНЧЕНКУ.

Олена ЯРОШ