VISNYK.NET: Червоноградський вісник

20 березня 2003 року

 

 

УКРАЇНЦIВ ПОСТОМ НЕ ЗЛЯКАЄШ

 

Принаймнi бiльшiсть. Про це свiдчить iсторiя, яку менi розповiв мiй сусiда Йосип Струпкiв - людина порядна до непристойностi, i така ж нещаслива...

Великоднiй пiст пана Струпкiва застав зненацька - якраз тодi,коли вiн смажив яєшню на шпондерi. Саме тодi, як в киплячому салi на Струпкiва вивалили бiльмавi очi жовтки, коли цибулька зарум'янилась i кухнею полинули густi пахощi смажених шкваркiв, чоловiка аж пiдкинуло - на запах прилетiла його теща, звана в народi Сатанушкою.

- Ах ти ж анцихристе! Та бодай тебе перун побив i грiм розтраскав! Аби тi жаба цицки дала i мухи обсiли! Надворi пiст зачався, а воно на салi яйка грiє! Але ж зятя маю - мало того, що дочку не вдовiльняє, ще й грiшит перед людськi вочи!

З тими словами Сатанушка злапала пательню i вкинула яєшню в миску кiмнатного шпiца Белька. Той як занюхав - аж вцюнявся вiд щастя посеред кухнi. А нещасний пан Струпкiв втягнув з пiдборiддя слину i в ритмi похоронного маршу почовгав до холодильника. Вiдкрив морозильну камеру: посеред льодової пустки сумно лежало холодне тiльце крабової палички, що покоїлось тут ще вiд Рiздва.

Нещасний пан Струпкiв двiчi хукнув на паличку i поклав її на тарiлку. I тiльки взяв до рук виделку, як побачив, що Сатанушка з його тестем-паралiтиком пакують за обидвi щоки сальцесон, щедро намащений золотавою гiрчичкою, а на тарiлцi перед старим виблискувала масним боком величенька кров'янка, прикрашена хрумкими шкварками. Пан Струпкiв мало не зомлiв!

- Мамо... Як же це... Мамо? Зараз, перепрошую, пiст, мамо, самi казали. А ви... мамо... Де ж справедливiсть, мамо?... - А ми що? - надулася як миш на крупу Сатанушка, - ми рибу їмо! Тiльки дуже жирну. Тепер така риба жирна. Толстовлобик називається. - А кров'янка тоже риба? - вирiшив загнати на слизьке Сатанушку необачний Струпкiв.

- Уже й кров'янку хворому пожалiв! - визвiрилась на нього стара. - Хворому можна все. I тому, хто його доглядає...

Пан Струпкiв мусiв повернутись до своєї самотньої крабової палички. Але та зараза не вiдтавала. I що вiн з нею не робив: i на газi грiв, i на неї сiдав, i коло серця тримав - нещасна була холодна, як руки в губернатора. Врештi запхав за щоку i вирiшив дочекатись, коли паличка стане поживною. Так з нею i пiшов до свого давнього товариша, який добре знався на пiсних речах. Пан Струпкiв розумiв, що на однiй паличцi 40 днiв вiн не витримає, тож вирiшив з'ясувати, що йому можна протягом посту, а що нi.

Той саме мастив на широкий як лопата окраєць хлiба масло, а поруч на тарелику млiла запашна шинка. Наминаючи бутерброд, "знавець" пояснив, щоб Йосип на мiсяць забув про м'ясо, чебуреки, пирiжки з лiвером, сальцесони, шпондерки, алкоголь, йогурти, ряжанку... I максимально зменшив контакти з жiнкою в лiжку.

- Останнiй пункт виконати найлегше, - трiпнув вухами пан Струпкiв, - я з нею вже четвертий рiк пощу. А от щодо решти...

- А якось, ну, обiйти цi заборони можна?

- Можна. Але треба бути хворим!

Дорогою додому вiн купив сухарi, двi цибулини i томатну пасту.

Набивши усiм цим добром черево, Йосип лiг спати. I приснився йому страшний сон - сидить вiн на похоронах Сатанушки i їсть хот-дога... Прокинувся пан Струпкiв на мокрому простирадлi. Встав, зиркнув на кухню - там Сатанушка годувала прозорим, наче сльоза немовляти, холодцем тестя i пса Белька. Чоловiк ликнув слину i пiшов до лiкаря.

- Пане лiкарю, я постити не можу... Випишiть менi справочку, що я хворий...

- Тридцять баксiв... - тихо сказав лiкар i крадькома зиркнув на ширму, де одягала панчохи медсестра Оля.

Онуфрiй ЖМЕНЯ