VISNYK.NET: Червоноградський вісник

19 вересня 2002 року

 

ЛЕБЕДИНА ПIСНЯ ПЕТРУСЯ ВОШИКА

Коли Петрусь Вошик увiпхався з арфою до маршрутки, нарiд насторожився. Усяких дивакiв доводилося бачити, але щоб у громадському транспортi здоровезну арфу везли... Петрусь i не гадав братися до таких заробiткiв, та коли знайомий жебрак бiля церкви порадив почати старцювання з чогось незвичного, то й пожичив велетенський iнструмент у музучилищi, одягся в куфайку i спортивнi штани, причепив до грифа арфи скляночку вiд "Кока-коли" i ввалився в маршрутку.
Спершу провiв змерзлими пальцями по басових струнах, i салон виповнився драматичним стогоном iнструмента. "Саме те, що треба", - подумав пан Вошик. I заграв, заграв...
- Пi-i-iд Високи-и-им Замко-о-ом, парти-и-и-зан лежа-а-ав! - лунав його майже класичний баритон. I раптом у глибоку скляночку глухо впала п'ятикопiйчана монетка! Петрусевi на очi навернулись гарячi сльози. Це був його перший приробiток! Перед ним, наче в калейдоскопi, промайнули лiта навчання в консерваторiї, невдалий шлюб iз сестрою голови колгоспу (той швагро змушував його вечорами грати на баянi "Нас нє дагонят!"), намагання пiдзаробити на весiллях, де його двiчi побили за спроби виконати на електрогiтарi кантату-симфонiю Людкевича "Кавказ" на слова Шевченка, невдала торгiвля дерев'яними свищиками в пiдземному переходi у Львовi, де його обсiв рекет... I ось перший справжнiй успiх: йому за працю заплатили! З iще бiльшим ентузiазмом Петрусь ударив по струнах:
- Вi-i-iн лежить, не ди-и-ише-е-е, вiн неначе спи-и-и-ить, золоте-е-е волосся-а-а...