VISNYK.NET: Червоноградський вісник

11 липня 2002 року

 

ПІВСТОЛІТТЯ РАЗОМ


Про Петра Міщука наш тижневик розповідав неодноразово. Про нелегкі дитячі роки, які випало провести у Бухенвальді, про музей, який організував на дачі і до якого зібрав такі експонати, яким позаздрив би не один краєзнавчий музей. Не раз пан Міщук шукав через газету правди, коли бачив якусь несправедливість.
А цього разу приводом для зустрічі стали радісні події з його особистого життя. Виявляється, недарма нарекли його Петром - 10 липня панові Міщуку виповнилося 77 років! Пів століття тому, відслуживши у війську, повернувся молодий хлопець на рідну Волинь. Але ненадовго. Коли 1951 року створено було Забузький район, приїхав він сюди на роботу. Бурив перші свердловини, потім працював на шахтах. І ось у травні цього року минуло рівно 50 років як познайомився у селі Борятин із молодою медсестрою Олександрою, за кілька місяців одружилися. І хоч пройшло стільки часу, згадуються сьогодні найменші подробиці спільного життя. Молоде подружжя почало працювати на другій "Великомостівській", жили неподалік шахти. Час тоді був нелегким, от і вирішили завести невеличку господарку, навіть корову тримали. Вона стала їхньою улюбленицею. Сам я, - зізнається пан Петро,- щоправда, пастух був нікудишній. Тільки задрімаю хвилину-другу, а вона вже чимчикує лісом до шахтного медпункту. Стане під дверима і кличе свою господиню...
Ці нехитрі спогади викликають у нашого співрозмовника зливу емоцій - радісних і сумних, про які йому хочеться ще багато-багато розповідати. Нелегко сьогодні цьому літньому подружжю. Олександра Яківна інвалід 1-ої групи, почало підводити здоров'я і пана Петра, інваліда 2-ої групи. Але не втрачають оптимізму і радіють кожному дню, що відведений бути разом.