VISNYK.NET: Червоноградський вісник

7 квітня 2003 року

 

 

ЧАС ДУРНЯ

 

Дiалог знаного ворожiя, предвiсника i мольфара Зозульки в однiм лицi паном Струпкiвим про життя, буття i муки.

Перед самим Днем Дурня - 1-го квiтня, змучений життям i тещею Сатанушкою пан Струпкiв рiшився на радикальний крок: вiн звернувся до видатного українського звiздаря, вiщуна i борця за iстину серед щирих патрiотiв пана Зозульки, щоб довiдатися про своє i наше майбутнє. Можливо, деякi висловлювання пана мольфара є зарiзкими, надто категоричними i неделiкатними - читачам не слiд цим перейматись. Адже устами мольфара Зозульки часто говорить сама iстина, а часом навiть кiлька...

- Пане мольфаре, скажiть менi, поклавши руку на серце або де зможете - чи будем ми коли жили в тотiй державi як люди? I скiльки менi ще спродавати на базарi рецепти вiд ревматизму за 25 копiйок?

- Що я вам маю сказати, пане Струпкiв - мусите знати, що ми, українцi, такий нарiд, що такого ще треба пошукати. Нам чим гiрше - тим цiкавiше жити. Ви кажете, що продаєте рецепти вiд ревматизму? А скажiть - хоч хтось вилiкувався?

- Мої рецепти, пане Зозулько, не для того, щоб вилiкуватися, а для того, щоби лiчитися.

- О! А якщо, борони Боже, вiд вашого рецепту хтось на ноги стане, то не буде добра нi для вас, бо втратите виторг, нi для калiки, який дiстає приємнiсть вiд самого процесу лiкування. Так i в нас - як тiльки в державi наведеться бодай крапку порядку - мiльйони люду втратять роботу, тисячi - грошi, десятки - розум, а двоєроє тих багатших - владу над нами. I то вам треба?

- Але чекайте, весь свiт зi шкiри пнеться, щоби до чогось доробитися, жити лiпше нiж вчора, а ви кажете, що нам так не можна. Дивiтсi на полякiв - гарують, але за десять лiт зi своєї держави цукерку зробили. А ми що - пальцем робленi? Прецiнь чуюся європейцем! Бодай надвечiр...

- Пане Струпкiв, не берiть близько до серця свою європейськiсть. То вам не на мiтингу виступати. З вас такий європеєць, як з Касi Барановської Йоланта Кваснєвська. Ви менi лiпше скажiть, коли остатнiй раз за квартиру платили?

- А не дочекаються! Щоби я тим злодiям ще на зарплату давав? Та лiпше най менi руки повсихають!

- Маєте цiлковиту рацiю, пане Струпкiв. Бережiть руки. Але бiда в тiм, що так думають i чинять всi, кому Бозя ще розум не вiдiбрала. I навiть в найвищих ешелонах влади...

- Якби знав на якiй колiї тi ешелони стоять - давно пустив би їх пiд укiс!

- Про всiх казати, що вони злодiї, пане Струпкiв, не можна.

- Ясна рiч! Нинi в нашiй державi є три стани: злодiї, тi, що охороняють злодiїв, i лохи. Лохи, пане Струпкiв - то ми з вами. Посполитi, якi не вмiють або не можуть красти. I втiкати з цiєї масної землi не хочуть. Пани з паненятами нас мають за неповносправних i, скажу так направду, вони мають рацiю. Придумують для нас рiзнi забавки: вибори, референдуми, аби ми думали, що вiд нас щось залежить i тiшилися, як дурний цвяшком. Я навiть думаю, що якби керiвники держави нинi оголосили референдум з єдиним запитанням "Чи ви маєте себе за дурня?" - 99 вiдсоткiв демократично проголосували б "ТАК!". А оден вiдсоток помер би вiд радостi просто бiля виборчої урни... Час такий, пане Струпкiв, - дурнем бути простiше, спокiйнiше. З дурня нiчого, крiм аналiзiв, не вiзьмеш. Вiдповiдальностi нiякої. I перед дiтьми не встидно. На всi їхнi запитання можна вiдповiдати просто i без зусиль: "Дiд твiй був дурень, я дурень, i ти ним будеш. Бо така наша доля..."

- Кажете, пане мольфаре, що нема жадної ради на нашi рани?

- Та чого нема - є. Можете пiти в мiлiцiю, як пан Сержант Патик. Вiн слабо читає, ще гiрше пише, хiба друкованими буквами, але пiстоля, гумову палку i золотi зуби має. Носить кокарду з тризубом i газовий балончик, яким мухи труїть в машинi. Їсть на обiд стiльки, скiльки ми з вами за рiк. Ще можна пiти в депутати. Он Стефко Ланяковський - кiлька рокiв тому мав такi заношенi споднi, що до лавки на подвiрку прилипав, а як пiшов курсом народовладдя - хлопа не впiзнати: мешти на обцасах, споднi - на кант, цвиркає на всiх через зуби, як Дi Капрiо з "Титанiка". Ще можна найнятися до бандитiв, як тепер кажуть, кiлером. Колись їх кликали простiше - забивцi. Але я маю сумнiв, що вам, пане Струпкiв, та справа пiдiйде.

- А то чому? Як добре платять - я би пiшов!

- Та ви досi тих карпiв, що на Рiздво купили, не годнi забити! А тут вам живих людей прикажуть вбивати!

- Хiба би гранатою... Щоби в очi не дивитися...

- Про бiзнесменiв я навiть не кажу. З цим треба народитися.

- А чого, я ж рецептами торгую, маю вдень 32 копiйки. Правда одному слiпому за мiсце плачу п'ять.

- Пане Струпкiв, то - не бiзнес, то сльози. От якби ви зголосилися збирати кошти на будiвництво пам'ятника Шевченку в Антарктидi для пiнгвiнiв, зiбрали пару мiльйонiв i втекли - о, тодi я б вас вважав нормальним українським бiзнесменом! Або якби ви змогли продати Нову шахтарську пiд знос, або приватизували мiську каналiзацiю...

- Нє, каналiзацiю - не змiг би. То такi смороди!

- Iсторiя людства, пане Струпкiв, нас вчить, що грошi не пахнуть. Вони смердять, але вiд цього не перестають бути бажанiшими.

- А як ви ставитесь до входження України в Європу?

- Якщо входити поволеньки, з гамульцьом - то ще можна. А як дуже швидко - болiти буде. Але ви менi лiпше таке скажiть: чи хто хоч раз нам показував ту шпарку в Європi, в яку би могла Україна нормально, по-людськи, перепрошую, увiйти? Разом з нашими злодiями, пияками, неробами, з занечищеними водами i Чорнобилем? Щось на мапi чи глобусi я такої шпарки не бачив...

- Але ж ви нарадили менi, пане мольфаре. Хоч з моста - i в Буг!

- Не переживайте, якщо досi не стрибнули - то ще переживете кiлькох голiв. Як каже порушникам пан Патик: "Життя - справа немудра, але нема дурних дураком бути"...

Дiалог записав Онуфрiй ЖМЕНЯ